Події 29 січня 1918 року назавжди вкарбувалися в пам'ять поколінь українців. Адже під Крутами творилася історія молодої, як і бійці-крутяни, держави. Держави, яка ціною неймовірних зусиль та трагічних втрат заявила про своє право бути вільною від ярма імперії. Станція «Крути» – тільки одна із численних битв в одвічному «хрестовому поході» росії проти України, однак відважні патріоти, які захищали Україну під Крутами – справжні Герої, завдяки яким таки постала наша незалежність.
Бій під Крутами
Крути: бій за незалежність
Спецпроект "Бій під Крутами. 100 років". Збройне протистояння між Україною та більшовицькою Росією
КРУТИ! Перші кіборги, які врятували першу незалежність України!
Серед учасників бою під Крутами було п’ятеро жителів Кіровоградської області: Володимир Шульгин, Семен Могила, Сергій Горячко, Михайло Михайлик, Левко Прядко.
Володимир Шульгин, Семен Могила, Сергій Горячко.
Що відомо про п'ятьох жителів Кіровоградщини, які брали участь у бою під Крутами?
Володимир Шульгин (1894-1918) народився у Єлисаветграді в сім’ї українського історика та педагога Якова Шульгина. Рідний брат генерального секретаря міжнаціональних справ, посла УНР в Болгарії Олександра Яковича Шульгина. Отримавши початкову освіту вдома, Володимир в подальшому ґрунтовно вивчає французьку та німецьку мови у приватних гімназіях, а в 1913 році вступає на природничий відділ фізико – математичного факультету університету імені святого Володимира. Будучи вже відомим громадським діячем, Володимир Шульгин організував і очолив Українську студентську громаду в Києві. У 1917 році член губернського комітету Ради представників Київщини, а в жовтні того ж року його було призначено на посаду діловода Генерального Секретарства внутрішніх справ. За покликом серця студенти і гімназисти стали до оборони української держави від більшовицьких військ. Того січневого дня жоден з них не зламався, не покинув передових позицій. Володимир Шульгин загинув у бою під Крутами, похований разом з Володимиром Наумовичем на Лук'янівському кладовищі.
Сергій Кузьмович Горячко (24.03.1896-1962), народився в с. Гурівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Кропивницький район Кіровоградської області). Навчався у Саратовській гімназії, потім в Першій Київській військовій школі. Під Крутами був поранений, автор відомої схеми (графічної реконструкції) бою на залізничній станції. Згодом став комендантом 6-ї Січової Стрілецької дивізії. Під час проведення Другого Зимового Походу у 1921 році, в складі середньої групи полковника М.Палія-Сидорянського тяжко поранений біля станції Жмеринка. Деякий час сотник армії УНР проживав у Німеччині, а в 1951 році виїхав до Австралії. До самої смерті на еміграції очолював Союз Українських Комбатантів Вікторії (СУКВ). Похований на кладовищі Фавкнер у Мельбурні.
Семен Андрійович Могила (17.04.1897 - 1924) – поручник Армії УНР з доволі мілітарно насиченою біографією. Але спочатку уродженець Глодос спокійно собі працював реєстратором у селищі Рівне Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Щойно дізнавшись про створення Центральної Ради в березні 1917-го та появу національних збройних сил, юнак поїхав до Києва і вступив до 1-ї Української військової школи імені Богдана Хмельницького. За зразкову поведінку та успіхи у навчанні Семен досить швидко став бунчужним свого курсу. Коли наприкінці 1917 року молодь виїхала для захисту державного кордону, в район станції Доч на Чернігівщині, Могила вже керував ротою завзятих хлопців. Випускник військової школи, згадується в мемуарах Аверкія Гончаренка, фактичного командуючого бою під Крутами, як його активний учасник. А напередодні Семен Могила взагалі очолював розвідку, яка потягом вирушила в напрямку червоних і навіть захопила кількох полонених. Під час відступу з поля бою під Крутами, він попіклувався, аби було винесено всіх поранених юнаків із його сотні. Наприкінці 1918 року Семен повернувся до Рівного, де сформував партизанську групу, яка боролася проти радянської влади. Їх першочергове завдання полягало у знищенні продовольчих загонів на теренах нашого краю. У 1919-1920 рр. у складі куреня Низових Запорожців 1-ї Запорізької дивізії брав участь у Першому Зимовому поході, згодом служив у 17-му легко-гарматному курені 6-ї Січової дивізії. Набувши значного досвіду, підпільник Семен Могила працював з 1921 року у Повстансько-партизанському штабі УНР. Удача відвернулась в січні 1923 року, коли його заарештували в містечку Судилків (Хмельницька область) після перетину радянсько–польського кордону. Чекісти намагалися перевербувати ув'язненого резидента, тобто схилити до співпраці. Проте всі "заходи" були марними, незважаючи на допити і тортури, він мовчав. Українського розвідника Семена Андрійовича Могилу розстріляли в Харкові в ніч із 22 на 23 березня 1924 року.
Михайло Карпович Михайлик (8.11.1897-1924). Двоюрідний брат Семена Могили, теж родом із села Глодоси, став одним із перших, хто написав детальні спогади про той пам’ятний бій під Крутами («День16 січня 1918 року», «Виступ Першої української військової школи») та свій бойовий шлях у роки визвольних змагань. Активіст національного відродження 1917 року у Криму. У 1917-му поручник авіації флоту, член Ради Чорноморської громади, організатор українізації Чорноморського флоту. З 1919 року був старшиною у Київській групі Дієвої армії УНР, у 1920-1921рр. – ад'ютантом куреня Низових Запорожців 1-ї Запорізької дивізії. Брав участь у Першому і Другому Зимових походах, отримав поранення. Після переходу українського війська річки Збруч у листопаді 1920 року та роззброєння поляками проживав у місті Сарни (Рівненська область). На жаль, здоров’я чоловіка було підірване життєвими випробуваннями, і 1924 року він помер від серцевого нападу.
Після буремних подій Української революції 1917–1921 років залишається нез'ясованою до кінця тільки доля Левка Федотовича Прядька (1894, с. Глодоси, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, зараз Новоукраїнський район Кіровоградської області). Достеменно відомо, що він навчався у 1-й Українській військовій школі. Відважний учасник Крутянського бою та Першого Зимового походу у складі куреня Низових Запорожців 1-ї Запорізької дивізії. Мав військове звання – старшина Дієвої Армії УНР.
Поміж колишніх учасників бою під Крутами було чимало лицарів «Залізного хреста за Зимовий похід і бої», по суті єдиного ордену Української Народної Республіки. У ході національно-визвольного руху його отримали майже 4 тисячі вояків, у тому числі Лев Прядько та Семен Могила.
Наприкінці 2014 року у Кропивницькому з’явилася вулиця братів Шульгиних (колишня Калініна).
У 2018 році, до 100-річчя бою під Крутами, у місті відкрили меморіальну дошку братам Шульгиним.
У рамках проведення декомунізації на Кіровоградщині, згідно рішення Долинської міської ради від 12 лютого 2016 року № 119, одну з вулиць міста перейменовано на честь Сергія Горячка.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначається за рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 р. (резолюція № 60/7) щороку 27 січня. У 2011 р. Верховна Рада України прийняла рішення про відзначення 27 січня Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в Україні на державному рівні (Постанова ВРУ № 8605 від 5 липня 2011 р.).
Саме цього дня 1945 р. Червона армія визволила в’язнів найбільшого в окупованій Європі табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі (на території Польщі), що став жахливим символом Голокосту та нацистських злочинів у Другій світовій війні. Глибоко символічно, що табір було визволено підрозділом І Українського фронту під командуванням майора Анатолія Шапіро – українського єврея, уродженця Харківщини.
Трагедія Голокосту є невід’ємною частиною національної історії та пам’яті України. Саме на українській землі нацистами та їхніми поплічниками було забрано життя у понад 1,5 млн українських євреїв (тобто кожен четвертий з понад 6 млн жертв Голокосту).
Ще задовго до того, як нацисти застосували диявольську технологію убивства у газових камерах Аушвіцу, у серпні 1941 р. поблизу Кам’янця-Подільського були убиті понад 23 тисячі людей.
За місяць, наприкінці вересня у Бабиному Яру нацисти позбавили життя майже 34 тисячі євреївкиян, а сама назва до того невідомої околиці української столиці перетворилась на жахливий символ Катастрофи. Ботанічний сад у Дніпрі, Порохові склади в Одесі, Сосонки біля Рівного, Богданівка та Доманівка на Миколаївщині, Дробицький Яр у Харкові, соляні шахти в Бахмуті, Березовий рів на Чернігівщині… В Україні немає міста, в якому б не було власного «Бабиного Яру». Жертви деяких з них дотепер чекають на належне вшанування.
Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоб наступні покоління зберегли пам’ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду.
Незалежна Україна є першою країною на пострадянському просторі, яка запровадила обов’язкове вивчення історії Голокосту у шкільному курсі історії. Кожен український школяр та студент знайомиться із гіркими уроками минулого, аби людство в жодному разі не повторило їх у майбутньому. Уже вісімнадцять років поспіль Міністерство освіти та науки України спільно з Українським інститутом вивчення Голокосту «Ткума» успішно реалізує дуже важливий проєкт – Міжнародний конкурс творчих робіт учнів та вчителів, «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності» (http://tkuma.dp.ua/ua/obrazovanie/konkurs-rabot). Голокост максимально гостро показав, чим можуть обернутися для людства невивчені уроки – нетерпимість, мова ненависті,
брак поваги до іншого, нерозуміння цінності кожного людського життя.
Бібліотека Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» пропонує читачам широкий спектр наукової, науково-популярної, методичної, навчальної літератури з історії Голокосту в Україні та Європі. Ознайомитися з виданнями можна за посиланням на електронний каталог (http://library.tkuma.com/) фондів бібліотеки.
Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» щороку готує наукові видання, які стосуються проблем історії єврейського народу в Україні, Голокосту на українських теренах, міжетнічних зв’язків, публікує спогади очевидців пережитої трагедії Голокосту, видає методичну та навчальну літературу, присвячену викладанню теми Другої світової війни та Голокосту у шкільному курсі історії та багато іншого:
День вшанування захисників Донецького аеропорту, також День пам'яті кіборгів - день вшанування пам'яті захисників, які тримали оборону Донецького аеропорту з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року під час війни на сході України.
Всеукраїнський день пам’яті захисників Донецького аеропорту було встановлено з ініціативи українських воїнів, які 242 (244) дні боронили цей стратегічний об’єкт.
Бої за аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року і закінчились після повної руйнації старого та нового терміналів.
У Донецькому аеропорту та селищі Піски протягом цього періоду воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку "Дніпро-1", Добровольчого українського корпусу (ДУК) та інші.
В обороні аеропорту також брали участь волонтери і медики.
За стійкість і незламність українських захисників назвали "кіборгами". Вони стали символом мужності та відданості ідеалам вільної та незалежної України.
У період з 18 до 21 січня 2015 року внаслідок підриву окупантами термінала ДАП загинуло 58 "кіборгів", тож 21 січня було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу, який був повністю зруйнований і не придатний для оборони.
Захищаючи Донецький аеропорт, загинули понад 200 українських захисників, поранено понад 500. Багатьох із них відзначено державними нагородами, декого - посмертно.
Бої за Донецький аеропорт - одні з найзапекліших у війні на сході України. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а їхній подвиг забуттю не підлягає.
Сьогодні наші воїни продовжують стримувати ворога на сході України, тим самим доводячи усьому світові, що українська нація є незламна та непереможна
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року "кіборги" знову зі зброєю у руках захищають Батьківщину.
Бібліографія статей
(подана у зворотній хронології та алфавіті авторів)
2023
Штогрін Ірина. «Вони ще тоді показали, що Україна чинитиме опір». Дні пам’яті оборонців Донецького аеропорту / Штогрін, Ірина // Радіо Свобода. 2023. 20 січ. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-oos-boyovyky-obstrilyzelenskyi-dap-kiborgy/32225868.html«Вони вистояли! Не витримав бетон!» – так в Україні говорять про оборонців Донецького аеропорту. Їх називають «кіборгами», віддаючи належне тій затятості, з якою вони вісім місяців утримували непристосований для оборони об’єкт під постійними обстрілами, відбиваючи атаку за атакою. «Кіборги», як кажуть експерти, показали Путіну, що Україна здатна чинитиме опір агресії росії.
2022
Україна. Міністерство оборони України. Про День вшанування захисників Донецького аеропорту: наказ Міноборони України від 20.01.2022 № 21/24 / Оф. сайт Міноборони України // Міністерство оборони України. 2022. 20 січ. UPL:https://www.mil.gov.ua/content/mou_orders/mou_2022/21_nm_24.pdf: З метою військово-патріотичного виховання, вшанування подвигу військовослужбовців, добровольців та волонтерів, які обороняли Донецький аеропорт від російського агресора, та продовження найкращих бойових традицій, спільним Наказом Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України установлено в системі Міністерства оборони України День вшанування захисників Донецького аеропорту відзначати щороку 20 січня
Неїжмак, Василь. З останнього бою — в безсмертя/ Неїжмак, Василь // Голос України. 2022. 15 січ. (№7). С. 9. URL:http://www.golos.com.ua/article/355140. 16 cічня — День пам’яті захисників Донецького аеропорту
Штогрін, Ірина. Сім років: «вежа ДАПу упала, але стала символом, що Україна не здасться» / Штогрін, Ірина // Радіо Свобода. 2022. 13 січ. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/oborona-dapu-vezha-symvol/31652909.html: 13 січня 2015 року, після кількаденного невпинного танкового обстрілу російськими гібридними силами, упала диспетчерська вежа Донецького аеропорту. Однак, знищена фізично, вона вже на той момент стала незнищенною як «символом здатності України чинити опір». Вежа вже була символом оборони Донецького аеропорту, а сама ця оборонна епопея, уперше після завершення Другої світової війни, «увійшла в історію України і Європи, як приклад героїзму в обороні своєї країни». Вежа упала, а Україна встояла...Радіо Свобода публікує цитати із розповідей «кіборгів» і історію вежі Донецького аеропорту через розповіді учасників подій.
Сторінки мужності та самопожертви / Інф. "ГУ" // Голос України. 2021. 26 трав. (№97). С. 1.URL: http://www.golos.com.ua/article/346424: сім років тому почалися бої за Донецький аеропорт
Шрамович, В'ячеслав. Після Донецького аеропорту: долі кіборгів, які вижили / Шрамович, В'ячеслав // BBC News Україна. 2021. 21 січ.
Штогрін, Ірина. «Поворотний пункт» / Штогрін, Ірина // Радіо Свобода. 2021. 26 трав. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/znachennya-oborony-donetskogo-aeroportu/31275122.html: як оборона Донецького аеропорту змінила ставлення до України? 26 травня – річниця початку оборони Донецького аеропорту у війні, яку розпочала Росія, окупувавши у 2014 році Крим і розпочавши бойові дії на Донбасі. Яке значення для України мала така тривала оборона (242+2 дні, за уточненими даними)? І як вона вплинула на плани Кремля? Ці запитання Радіо Свобода поставило учасникам боїв за ДАП і військовим експертам
Штогрін, Ірина. Чому 244, а не 242:«кіборги» про останні два дні оборони Донецького аеропорту. / Штогрін, Ірина // Радіо Свобода. 2021. 23 січ. URL:https://www.radiosvoboda.org/a/oborona-donetskogo-aeroportu-244/31064068.html. 23 січня 2015 року називають останнім днем оборони Донецького аеропорту «кіборги», яких опитало Радіо Свобода. І хоч офіційно Днем пам’яті захисників Донецького аеропорту встановили 16 січня, учасники боїв кажуть, що у цей день «новий термінал ще був наш», а найтрагічнішими були 19-е (перший підрив перекриття терміналу), 20-е (другий підрив), коли загинуло 48 бійців, і 21 січня (катування у полоні тих, хто вижив, страта Ігоря Брановицького). Саме ці дні оборонці ДАПу вважають днями пам'яті. Так само вони наполягають, що оборона Донецького аеропорту тривала 244 дні, а не 242, як це рахували спочатку. Чому? Ось їхні пояснення
«Це не люди - це кіборги...». Так, зважаючи на немислиму людську витривалість, героїзм і незламність духу оборонців Донецького аеропорту, назвав їх ворог. Оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні й ночі. І в спеку, і в лютий мороз наші солдати й офіцери під шаленими обстрілами «градів» відстоювали цей невеличкий клаптик української землі.
Кущ, Павло. Міцніші за бетон/ Кущ, Павло// Урядовий кур`єр. 2020. 21 січ. (№11). С. 3. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/micnishi-za-beton/П’ять років тому українські бійці припинили оборону вже вщент зруйнованого термінала донецького аеропорту
20-22 січня 2015 року вцілілі захисники руїн донецького аеропорту стали залишати позиції й виходити на «велику землю». Бо на відміну від звичайних людей, тих умов, які на той момент тут склалися, не витримав навіть надміцний бетон: бойовики підірвали перекриття нового термінала. Серед останніх, хто з боями пробивався з-під руїн, були два десятки бійців 90-го окремого аеромобільного батальйону. Щоправда, 27 січня українці внаслідок успішної операції знов тимчасово відвоювали частину цієї території, щоб забрати тіла побратимів, які тут залишилися.
2019
«Кіборги» виявилися міцнішими за сталь і бетон / Відділ новин «УК»// Урядовий кур`єр. 2019. 22 січ. (№13). С. 2. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/kiborgi-viyavilisya-micnishimi-za-stal-i-beton/. Україна та її громадяни пам’ятатимуть героїв, які стали на захист рідної землі, не пробачать ворогу завданого болю і втрат та ніколи не змінять обраного шляху
2018
Кущ, Павло. «Гусеничні кіборги»: дорогою смерті, дорогою мужності. / Кущ, Павло // Урядовий кур`єр. 2018. 20 січ. (№14). С. 5. URL:https://ukurier.gov.ua/uk/articles/gusenichni-kiborgi-dorogoyu-smerti-dorogoyu-muzhno/. Mеханік-водій Дмитро Зеляк вивіз з-під обстрілів понад дві сотні поранених захисників донецького аеропорту. 21 січня 2015 року завершилося виведення українських бійців із вщент зруйнованого донецького аеропорту.
2017
Коротченко, Валерія. Ангел з ДАПу / Коротченко, Валерія // Військо України. 2017. №9. С. 24-27.URL: http://viysko.com.ua/journal/angel-z-dapu/ Над самою лінією горизонту починав займатися світанок. Будівля донецького аеропорту дивилась на нього нечисленними зіницями вибитих вікон. «Він сидів на парапеті, просто спиною до вікна, не ховаючись. Я впізнав його за светром синього кольору. Він у ньому чомусь ходив…», – згадував «Кіборг» Станіслав Стовбан. Таким Ігор Брановицький і залишився в пам’яті своїх побратимів: стомлений ангел-охоронець у напіввійськовій формі зі світлим поглядом та відкритою усмішкою
2016
Присяжний, Олександр. Вони змінили війну, а війна змінила їх / Присяжний, Олександр // Військо України. 2016.№1. С. 6-11. URL: http://viysko.com.ua/journal/8641/: «Кіборги»: рік по тому.
Сушинський, Олег. “Хугарда”: пост-фортеця / Сушинський, Олег // Військо України. 2016. №4. С. 2-7. URL: http://viysko.com.ua/journal/hurgada-post-fortetsya-na-poli-boyu-soldaty-bukval-no-zhy-vut-mizh-kulyamy/: на полі бою солдати буквально живуть між кулями Він – український грузин. Свою ротацію на охоплений війною Донбас запам’ятав назавжди. Разом із побратимами мужньо прикривав і обороняв східний фланг донецького аеропорту. Не приховує, що міг загинути, але пощастило. Від смертельної кулі врятував бронежилет, оминули і міни зі снарядами, якими безперервно “посипали” українських захисників російсько-терористичні війська. Розповіді про таких унікальних і відчайдушних хлопців, як молодший лейтенант Михайло Чубінашвілі, маловідомі широкому загалу. Їхній внесок не менш значущий, ніж подвиг славетних кіборгів…
2015
Береза, Анастасия. Наш Сталинград / Береза, Анастасия // Новое время страны. - 2015. 23 янв. (№2). С. 16-26. URL: https://nv.ua/project/nash-stalingrad-40003336.html: оборона Донецкого аэропорта стала самой яркой страницей в современной истории украинских военных. Его руины они в нечеловеческих условиях держали 242 дня Джерело
Книги до теми
АД 242. Історії мужності, братерства та самопожертви [Текст]: Популярне видання / Укл. І.Штогрін; Фотогр. С.Лойка. - Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. - 352 с. Ця книга, що розповідає про 242 дні боїв в АДу (аеропорту "Донецьк"), ніколи не приноситиме заспокоєння чи насолоди. Читати, слухати й дивитися про аеропорт - боляче. І розпитувати про це - справа не з легких. Але все ж читаймо про життя і смерть, про вічайдушність і страх, про любов і дружбу, про те, що і чому захищали в аеропорту "Донецьк" українські бійці
Вовк Ірина. Донецький аеропорт. Справжня історія [Текст]: у 2-х кн. Частина 1. Новий термінал / Вовк Ірина. Харків: Фоліо, 2022. 416 с.
Оборона Донецького аеропорту стала символом незламності духу українських воїнів у російсько-українській війні. 244 доби українські вояки надлюдськими силами тримали об’єкт, який за військовою логікою і здоровим глуздом втримати було майже неможливо. Ми небагато знаємо про причини та обставини захоплення Донецька і його аеропорту. Десятки успішних військових операцій Збройних сил і добровольців відбулися в межах оборони ДАП, але свідчень про них вкрай мало. У першій частині книги автор розповідає історію ДАП від будівництва терміналів до розгортання драматичних подій оборони аеропорту, до його падіння. Про все, що відбувалося тоді день за днем свідчать безпосередні учасники: командири й бійці української армії, добровольці, медики, волонтери, журналісти.
У другій частині книги автор розповідає про останні, найтрагічніші, дні оборони аеропорту. Про все, що відбувалося тоді день за днем, свідчать безпосередні учасники: командири й бійці української армії, добровольці. Пам’ять про героїв бережуть родини загиблих «кіборгів», їхній подвиг закарбований у віршах і піснях, книгах і фільмах.
Вовк Ірина. На щиті. Спогади родин загиблих воїнів. Донецький аеропорт. Книга 2 [Текст]: Вовк Ірина. Харків: Фоліо, 2020. 576 с.
Друга книга тритомника — про загиблих у «котлі» Цвітних Пісків (цей епізод війни чомусь лишився непоміченим), про розстріляну Луганщину під містом промовистого імені — Щастя, про донецький форпост — ДАП, що у свідомості громадян постає «символом», за який полягли герої-кіборги, полонені й розстріляні після тортур. Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут. У виданні використані фотоматеріали з родинних архівів.
Золотухина, Инна. Война с первых дней [Текст]: Громадсько-політичне видання / Золотухина, Инна; Худож. Л.П.Вировець. - Харьков: Фолио, 2015. - 222 с. Коли горить Батьківщина, жоден, навіть досвідчений військкор не може відсторонено спостерігати за подіями. І неминуче стає безпосереднім учасником трагедії, пропускаючи через себе все те, що відбулося і відбувається на його очах: анексію Криму, незаконні "референдуми", військові дії і окупацію Донбасу. Автор цієї книги не просто пише про АТО. Разом з героями своїх репортажів - волонтерами, бійцями і лікарями - він бореться за свою країну за допомогою пера і паперу. І не претендує на аналіз того, що сталося. Час осмислення прийде пізніше. Після закінчення війни
Лойко, Сергій. Аеропорт [Текст] : Роман: Художнє видання / Лойко, Сергій. - К. : Брайт Стар Паблішінг , 2015. - 344 с. Аудіокнига. URL: https://youtu.be/-9Zk1TKxdZs
Дія роману починається в Аеропорті й розгортається похвилинно протягом останніх п’яти днів понад 240-денної облоги. Хоча роман заснований на реальних фактах, усі персонажі – плід художнього вимислу, як і назва Аеропорту. Маленький український гарнізон Аеропорту денно й нощно відбиває атаки супротивника, який значно переважає його у живій силі й техніці. Але тут, у цьому зруйнованому до підвалин Аеропорті, підступні й жорстокі вороги зіштовхуються з чимось неочікуваним і неймовірним. Із кіборгами. Вороги самі так назвали захисників Аеропорту за їхню нелюдську живучість та впертість приречених. Кіборги, своєю чергою, ворогів прозвали орками.
Фертіліо, Даріо. Люди й кіборги [Текст]: Документальна театралізована оповідь на шану України / Фертіліо, Даріо, Пономарьова, Олена; Вступ. слово Д.Фертіліо, Післямова О.Пономарьової. - К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2017. - 80 с. Люди й кіборги - документальна театралізована Оповідь про російську агресію в Україні та оборону Донецького летовища як одну з найдраматичніших та глибоко символічних сторінок нинішньої війни, евфемістично йменованої АТО. Громадянська належність авторів до різних країн (Італія, Україна) дає їм змогу об’ємніше побачити й різнобічно показати читачеві, що відбувається не тільки в Україні, а й у Європі ХХІ століття після Революції Гідности на Майдані. В формленні видання використані фото учасників АТО
Вшанування пам’яті
Про бої в ДАПі та його захисників Леонід Кантер та Іван Ясній створили повнометражний документальний фільм «Добровольці Божої Чоти»;
«5 кіборгів» - документальний фільм, який розповість про те, що відбувалось під час захисту Донецького аеропорту та історію розвитку подій в ході Антитерористичної операції, яка почалась навесні 2014 року.
Окрім державних нагород, на вшанування пам’яті героїв Нацбанк випустив монету «Захисникам Донецького аеропорту»;
На аверсі монети розміщено: угорі ліворуч - напис «УКРАЇНА» (півколом), під яким рік карбування монети («2018») та малий Державний Герб України; у центрі - стилізовану композицію: дві чоловічі руки зі зброєю різних епох, що символізує захисників України різних часів; на дзеркальному тлі написи: «ЗА ЧЕСТЬ! ЗА СЛАВУ! ЗА НАРОД!»; унизу ліворуч - номінал «10/ГРИВЕНЬ» на стилізованому фрагменті щита; праворуч - логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку
На реверсі монети розміщено стилізовану композицію із зображенням захисника аеропорту на тлі напівзруйнованої вежі, над якою майорить український прапор; праворуч - прострілена арматура з вертикальними написами: «КІБОРГИ. UA/ 26.05.2014/21.01.2015.»
Історію українських оборонців Донецького аеропорту імені Прокоф’єва – «Кіборгів» розказали у коміксах.
Кейс інформаційно-методичних матеріалів та інтерактивних ресурсів про авторів, чиї ювілейні дати відзначаються у 2026 році: біографії, цікаві факти, твори, відео та аудіо, рекомендації тощо.
Зібрані матеріали спрямовані на підтримку бібліотекарів закладів освіти та вчителів для використання на уроках чи позакласних заходах.
Прекрасне свято - Новий рік! І дорослі, і малі з нетерпінням чекають на подарунки під ялинкою! Але просто так, звичайно, ніхто подарунки роздавати не буде. Потрібно вивчити або віршика, або пісеньку, або ж танок затанцювати. Кожен вибирає те, що йому до душі.
Підбірка зимових пісеньок та віршиків якраз стане в нагоді.
В Україні новорічне свято було одним з найважливіших і найулюбленіших подій у році. Раніше Новий рік святкували 1 березня, адже весна завжди асоціюється з початком робіт на землі і зародженням нового життя. На честь весняного Нового року в кожній родині накривали святковий стіл і за допомогою пісень і танців раділи, що зима пішла. А ще співали знаменитого на весь світ «Щедрика» - «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…»
1 січня Новий рік стали відзначати в 1700 році. Саме з того часу, українці почали прикрашати ялинку, проводити веселі свята й маскаради, дарувати подарунки. Спочатку на ялинки замість іграшок чіпляли плоди: яблука, як символ родючості; горіхи; яйця, як символ постійного життя, гармонії і благополуччя.
У XVII ст. прикрашали різдвяне дерево фігурками й вирізаними з кольорового паперу квітами, яблуками, вафлями, позолоченими дрібничками, цукром.
В Україні звичай ставити ялинку на новорічні свята запозичили із Західної Європи.
До 1917 року Новий рік мало хто святкував. Основними зимовими святами українців були Різдво (25 грудня), Маланки (31 грудня) та День Святого Василя (1 січня), оскільки всі люди були віруючими.
На почесному місці ставили прообраз сучасної ялинки – солом’яного дідуха. Цей оберіг виготовляли з останніх снопів пшениці, жита чи вівса, зібраних на своєму полі.
Головним новорічним святом українців було Різдво 25 грудня. Хлопці й дівчата ввечері 24 грудня колядували та водили «козу».
Ранок 25 грудня починається з того, що люди вітають один одного фразою «Христос народився!» і відповіддю «Славімо Його!»
Наші бабусі вірили, що новорічна ніч особлива в усіх відношеннях. В цей день Бог ніби відкриває небесні ворота і чує всі прохання, звернені до нього. Також 31 грудня господині влаштовували багату сімейну вечерю, яку до цих пір називають Щедрою.
У цей святковий вечір українці щедрували та «водили Маланку», а 1 січня засівали «На щастя, на здоров’я, з Новим роком!»
Крім того, в новорічну ніч молоді жінки і дівчата любили ворожити. Гадали на картах і книгах, сіні, погоді за вікном, сірниках, нитках і інших предметах.
Як святкують Новий рік в Україні зараз? На Новий рік прийнято збиратися всією сім'єю за святковим столом, прикрашати будинок і дарувати подарунки.
У сучасного Святого Миколая справ на Новорічні та Різдвяні свята дуууже багато:
6 грудня, у день Святого Миколая діти отримують смаколики під подушку;
на Різдво (25 грудня) та на Новий рік (1 січня) Святий Миколай приносить подарунки дітям під ялинку.
А як на рахунок діда Мороза, якого всі так колись чекали? Сьогодні ще мало хто знає, що справжній дід Мороз був зовсім не добрий, а навпаки – злий і жорстокий.
Величезний злий дід, що виморожував людей, худобу та заготовлені припаси. А щоб його удобрити, йому приносили жертву, іноді навіть людську. Це опис стародавнього міфічного персонажа, який уособлює зиму та лютий холод. Він мав різні імена: Трескун, Студенець, Карачун, Зимник і, звичайно, Мороз.
Ми всі знаємо Діда Мороза, як доброго дідуся, що приносить подарунки під ялинку. Але, насправді, від Мороза взяли лише назву, а ось ОБРАЗ доброго діда – від Святого Миколая. І якщо взяти європейську назву Санта Клаус – це у перекладі означає «Святий Миколай».
Отак усе просто. Святий Миколай приходив разом із Ангелами, а довкола Діда Мороза збігаються лісові звірята, а поряд – онука Снігуронька. З’являється він уперше наприкінці 30-х років ХХ ст. у росії, тому українським Діда Мороза назвати складно.
