8 Березня в Україні та світі: що насправді означає свято та чому воно не про "жінок і красу"
Напередодні 8 Березня соціальні мережі заповнюють реклами про "Свято весни, краси та жіночності". Але насправді вони не мають нічого спільного з Міжнародним жіночим днем, який ще називають Днем боротьби за права жінок. Джерело
Міжнародний день жінок: як все починалося
Від середини XIX століття, в різних країнах світу почали мітингувати жінки. Саме ці страйки стали передумовою для створення Міжнародного жіночого дня. 8 березня 1857 року працівниці фабрик у Нью-Йорку вийшли на демонстрацію, відстоюючи свої права. Вони вимагали отримувати рівну оплату праці з чоловіками, знизити робочий день до 10 годин (тоді вони працювати 16 годин). Активістки також привернули увагу суспільства до питань можливості голосувати, покращення умов праці та отримання жінками освіти. Вже зовсім скоро по всьому світу почали з'являтися жіночі профспілки.
Пройшло понад 50 років і 28 лютого 1908 року знову у Нью-Йорку відбувся ще один мітинг робітниць. Тоді на вулиці вийшло понад 15 тисяч жінок. Через два роки вже у Копенгагені відбулася друга Міжнародна конференція жінок, які працюють (Second International Conference of Working Women). Цікаво, що попри поширену тезу про те, що Міжнародний жіночий день був створений діячкою німецького і міжнародного робітничого руху Кларою Цеткін, насправді ідея належить німецькій політикині та борчині за права жінок Луїзі Зіц.
В соціалістичних країнах ця ідея була підтримана практично відразу, але спочатку свято припадало на кінець лютого. Лише 1975 року в ООН офіційно перенесли дату святкування Міжнародного жіночого дня або Дня боротьби за права жінок саме на 8 березня. Тоді ж державам запропонували внести цей день до календаря своїх свят, відповідно до їхніх звичаїв і традицій.
Чому в Україні 8 Березня дарують квіти, а не проводять демонстрації за рівні права
В Україні, яка на той час входила до складу Російської імперії, Міжнародний жіночий день вперше відсвяткували 1917 року. Тоді відбувся протестний мітинг, у якому взяли участь жінки з різних куточків імперії, зокрема українки. Через чотири дні після мітингу російський цар Микола II зрікся престолу та тимчасовий уряд відразу надав жінкам право голосу. Це було потрібно для того, щоб отримати більше підтримки.
1921 року Міжнародний жіночий день був визнаний комуністичною владою як свято, що підкреслює роль жінок у революції. Тоді ж дівчата отримали право на освіту, можливість працювати і отримувати дохід.
Все змінилося після Голодомору і масових репресій. Радянська влада поступово заборонила право на аборти та ускладнила розлучення, почала наголошувати на важливості материнства. Від 1966 року 8 Березня стало офіційним вихідним днем. Вважається, що саме перенесення святкування з публічного простору у коло родини і змінило на території сучасної України головні тези щодо Міжнародного жіночого дня. Воно почало асоціюватися зі святом краси, жіноцтва та весни.
Але те, що так багато людей в Україні асоціюють 8 Березня лише із більшовицьким періодом, означає, що радянська пропаганда була вкрай ефективною. Також вона звертає увагу, що цей день чудово підходить для того, щоб голосно заявити про права, можливості та дискримінацію жінок.
До речі, в Україні від кінця 2000 років майже щороку 8 Березня проходять Марші жінок. Щороку обирається актуальна тема і поступово вони стають масовими. Оксана Ярош вважає, що і після перемоги України варто продовжити традицію публічних акцій на захист прав жінок саме 8 Березня.
8 Березня в світі: як і де святкують
Хоча Міжнародний жіночий день і був заснований для того, щоб розширити права та можливості жінок, але в різних країнах світу його святкують по-різному.
Ізраїль. На державному рівні в цій країні Міжнародний жіночий день не святкується, тому він не є вихідним днем. Однак популярність серед ізраїльтян свято завойовує з кожним роком. Цікаво, що тут дата святкування співпадає з єврейським святом Пурим, а в його історії важливу роль відіграла саме жінка на ім'я Естер.
США. Весь березень у цій країні присвячений жінкам. В лютому 1980 року тодішній президент Джиммі Картер навіть оголосив тиждень 8 березня Національним тижнем жіночої краси. По всій країні у школах відбувають лекції про гендерну рівність. Також щороку президент США випускає промову на честь Міжнародного жіночого дня. Протягом всього місяця американці згадують про досягнення своїх співвітчизниць.
Італія. В Італії Міжнародний жіночий день називається La Festa della Donna. Жінок цього дня вітають яскравими квітами мімози, які в цій країні вважаються символом чуттєвості та сили. Також до подарунку додають солодкі торти або традиційні бісквіти з цитрусовим лікером і кремом, які мають форму квітів.
Китай. В цій країні свято стало національним ще 1949 року. В багатьох компаніях 8 березня — скорочений робочий день. В Китаї заведено дарувати близьким жінкам квіти і різні подарунки. Тому бренди часто створюють спеціальні кампанії для приваблення покупців. Цікаво, що напередодні Міжнародного дня жінок у Китаї святкують День дівчаток, який присвячений досягненням школярок і студенток.
Німеччина. 24 січня 2019 року тут проголосували за те, щоб 8 Березня, яке тут називають Frauentag, стало державним святом. Однак воно є таким лише для столиці країни - Берліна.
Велика Британія. В цій країні 8 березня використовують як можливість підвищити обізнанність населення про політичні й соціальні проблеми, пов'язані з жінками. Цього дня проводять різноманітні лекції, виступи, концерти та інші заходи, під час яких часто збирають кошти для благодійних організацій, що відстоюють права жінок.
Іспанія. Тут феміністки проводять День жіночого протесту. Відбуваються демонстрації і мітинги, на яких публічно висловлюють своє незадоволення. Так, 2018 року понад 5 мільйонів жінок провели 8 березня 24-годинний страйк в знак протесту проти нерівності в оплаті праці, гендерної дискримінації, насильства в сім'ї.
В'єтнам. В цій країні святкування 8 березня відрізняється особливою серйозністю. Все тому, що у В'єтнамі ще 2 тисячі років тому існувало свято на честь сестер Чинг, які мужньо захищали свою батьківщину. Сьогодні ці два свята тісно переплелися.
Уганда. Цікаво, що святкують Міжнародний жіночий день також і в Уганді. Тут святкування переплелися з традиціями предків. У місцевих жителів існує легенда, за якою 8 березня одна з жінок вдарила бога дерев'яною палицею. Через гнів бога в країні утворився дефіцит води і почервоніла земля. Тому в Уганді на Міжнародний жіночий день жінки одягають якомога більше яскравих прикрас та влаштовують танці, щоб забути про свої щоденні проблеми.
Відомі жінки України та світу, які змінили хід історії
Всі ми знаємо про відомих чоловіків, які змінювали уявлення людства про те, що їх оточує, створювали шедеври музики і писали натхненні поеми. Однак в Міжнародний день боротьби за жіночі права варто згадати шість сильних, мужніх, розумних та неповторних жінок, які змінювали і продовжують змінювати хід історії.
Розповідаючи про жінок в історії, неможливо не згадати про Марію Кюрі - вчену-експериментаторку, яка має польське походження. Саме вона стала першою жінкою-лавреаторкою Нобелівської премії по фізиці та хімії. При чому, двічі. Займалася Марія дослідженням радіоактивності разом зі своїм чоловіком, також вченим, та відкрила два елементи: полоній і радій. На жаль, на той час ніхто не здогадувався про негативний вплив радіації на організм. Через сильне опромінення Марія Кюрі завчасно пішла з життя.
Фільм "Небезпечний елемент" - це історія життя, кохання та наукових проривів Марії Кюрі, першої жінки-лауреата Нобелівської премії.
Фільм "Марія Кюрі" - це багата, міжнародна копродукція про життя відомої польської лауреатки Нобелівської премії. Історія незвичайної жінки, яка без вагання йшла за покликом серця, а завдяки розуму, знання і непересічного таланту зуміла здобути прихильність світу науки, де завжди домінували чоловіки. Це також неповторна подорож у часі до Парижа на зламі століть — міста мистецтва і відкриттів, що змінювали світ.
Особливу роль в історії України відіграла історикиня Наталія Полонська-Василенко. Від початку XX століття і до кінця життя (1970-ті роки) вона займалася дослідженнями археології та історії України не лише на рідній землі, але й у еміграції в Чехії та Німеччині. У непростий для України час Наталія стала однією з тих, хто просував ідею незалежності і самостійності українських земель. Вона написала майже 200 наукових праць, які залишаються актуальними і в наш час. (Цікаві факти)
Варто згадати і математикиню Ніну Вірченко, яка є докторкою фізико-математичних наук, професоркою кафедри математичного аналізу, авторкою понад 500 науково-методичних та наукових робіт. Визнана Ніна Вірченко не лише в Україні, вона є членкинею Американського, Австралійського, Едінбурзького, Бельгійського та Лондонського математичних товариств. У 18 років вона була засуджена до 10 років у таборах ГУЛАГу за участь в "українсько-націоналістичній банді". Повернувшись, вона захистила спочатку кандидатську, а 1988 року докторську дисертацію в Києві.
Про видатну українську поетесу та письменницю Ліну Костенко відомо дуже багато. Зараз вона активно допомагає військовим, волонтерить. Також Ліна — почесна професорка Києво-Могилянської академії, докторка Чернівецького та Львівського університетів. Коли радянська влада заборонила друкувати її твори, які були надто "українськими", жінка не здалася і продовжувала відкрито коментувати діяльність влади.
Цікаво, що жінки вплинули не лише на літературу та науку. ВІдомі історії про маркетологинь з різних епох, які внесли вагому частку у сферу та змінили її назавжди.
25 лютого відзначається День української жінки, також відомий як День українки, на честь народження видатної української письменниці та громадської діячки Лесі Українки.
Це свято стає символом вшанування її спадщини та вагомого внеску у розвиток українського суспільства. (Добірка корисних матеріалів)
ЛЕСЯ УКРАЇНКА: ПРО ЩО НЕ ПИШУТЬ У ПІДРУЧНИКАХ
Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю… Читати
Леся Українка: цікаві факти (дитинство, життя, біографія)
«Привіт. Леся» – це серія аудіопрограм та подкастів про Лесю Українку. Кожен випуск розкриватиме особистість Лесі Українки як звичайної людини, зі своїми проблемами та переживаннями, познайомить з її звичками, ходом мислення, знаковими людьми та локаціями з її життя та творчості.
Останнім закінченим твором Лесі Українки стала написана в далекому Єгипті на початку лютого 1913 року віршована поема-казка «Про велета».
Знаково, що Леся Українка закінчила життєвий та творчий шлях думкою про долю все того ж свого рідного краю, він постав перед нею в образі казкового велета, який нарешті «встане з землі».
24 лютого 2026 року – четверта річниця початку повномасштабної війни, і цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.
24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на “до” та “після”.
Цього дня, чотири роки тому росія розв’язала повномасштабну війну проти України. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку ворог розпочав проти нашої держави ще 12 років тому.
Як і про що говорити з учнями на уроках 24 лютого
24 лютого, у річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну, і дорослі, і діти можуть відчувати повторне переживання травматичного досвіду.
Ці відчуття ще називають “синдром річниці” або ж “ефект річниці”. Звісно, не всі його відчуватимуть, але будуть ті, хто знову на всіх рівнях програватиме в пам’яті події, що відбувалися рік тому.
Деякі діти особливо чутливо сприймають тему війни, а тому вчителям варто знати, як спілкуватися з учнями на уроках у цей день, аби не травмувати їх, але згадати про важливе. Та перед тим, як порушувати тему річниці повномасштабної війни, самі дорослі мають бути стійкими та збалансованими. Адже діти чутливі до наших емоцій, жестів та поведінки навіть більше, ніж до слів, які ми промовляємо.
Переживання “синдрому річниці” – закономірний етап у процесі опрацювання травматичного досвіду. І дорослі, і діти можуть відчувати його як повторне переживання того, що відбувалося рік тому та принесло цей травматичний досвід. Але не всі гостро відчуватимуть “синдром річниці”.
У здоровому варіанті: минулі переживання зустрічаються із сьогоденням, з нашою теперішньою силою, здобутками та мають інтегруватися в досвід. Але також люди можуть відчувати “затоплення” минулим.
Ми не знаємо, у якому стані будуть діти. І для того, щоб говорити й опрацьовувати з ними тему річниці повномасштабної війни, дорослі мають бути стійкими та збалансованими. І тут перед нами постає дійсно складний вибір.
Ми не можемо уникати цієї теми, але й маємо бути готовими реагувати на запитання та емоції дітей. Важливо й самим не спровокувати те, що може бути ретравмуючим.
Дорослі не можуть знати, що саме стане найважливішим у досвіді дитини – конкретні знання, які ми даємо, чи відчуття близькості та підтримки, які дитина відчуває поруч із дорослими. Але, наприклад, вдячні випускники шкіл часто розповідають саме про повагу та підтримку вчителів. Тож на цьому педагогам варто зосередити свою увагу на уроці.
У день річниці повномасштабної війни природно пригадувати те, що відбувалося рік тому. Але важливо бути уважними до пропозицій поділитися спогадами, бо з кожною новою розповіддю дітей їхнє переживання підсилюватиметься і може спровокувати ретравматизацію.
Також потрібно бути обережними із завданнями та проєктами. Деякі вчителі давали дітям завдання – створити реферати з фотографіями міст до війни й під час війни. Якщо дитина буде розповідати про Бахмут чи Маріуполь, про досвід окупації, це може призвести до загострення травматичного стану.
Якщо ж таких завдань уже неможливо уникнути, то краще перефокусувати увагу на майбутнє. Наприклад, намалювати відновлене місто чи місто своєї мрії.
День у школі варто почати зі стабілізації.
Вчителі не можуть передбачити, з яким настроєм та в якому ресурсі учні прийдуть до школи чи приєднаються до онлайн-занять. Тому важливо на початку уроку стабілізувати їхній стан:
✔ запропонуйте дітям зручно сісти. Вони можуть покласти руки на парту чи стіл, спертися, щоб відчути стійку опору стоп, спини тощо;
✔ потім варто знайти разом із дітьми в класі чи в кімнаті те, що пов’язано в них зі спокоєм та силою;
✔ запропонуйте, якщо діти захочуть, подивитися одне на одного – ніби торкнутися добрим поглядом;
✔ сфокусуйте увагу на тому, що сьогодні 24 лютого 2023 року.
Які слова підібрати:
Наприклад: “Сьогодні 24 лютого 2023 року. У цей день рік тому почалася повномасштабна війна. Насправді всі ви знаєте, що війна йде вже дев’ять років. За останній рік ми всі переживали багато складних подій. Цей рік був дійсно важким для українців. Шкода, що нам із вами довелося через це проходити. І я пишаюсь вашою силою, мудрістю, стійкістю. Я вчилась / вчився / вчусь у вас. Але сьогодні вже 2023 рік. Ми стали дорослішими, стійкішими та впевнилися, які ми сильні. Ми всі вдячні ЗСУ. Але в нас із вами теж є своя роль і своя сила. Назвіть свою особисту силу – те, що вам у цей рік допомагало”.
Це може бути розум, почуття гумору, дружба, витривалість, близькість та ін. Можна, щоб думки дітей повторювалися. Коли хтось каже те, що подібне й до наших відчуттів, ми робимо спеціальний жест, про який домовляємося заздалегідь. Це дає можливість відчути єдність та підтримку.
Будьте готові й до того, що діти не зможуть назвати свою “суперсилу”. Тоді ви можете запропонувати її зі своїх спостережень: “Я у вас бачила \ бачив…”.
Слова дітей можна фіксувати, акцентувати на них, записувати на дошці чи на екрані. Згодом можна зібрати цілу карту того, що допомагало дітям пережити цей рік.
Далі згадайте про те, що “на варті нашої безпеки стоять українські військові, які захищають нас вдень і вночі, а сміливі волонтери допомагають і ЗСУ, і внутрішньо переміщеним особам, і мешканцям тих населених пунктів, де ще тривають бойові дії. (Якщо учні займалися волонтерством, або ж діти писали військовим листи, то можна сказати, що…) наші герої вдячні вам за підтримку. Вони мужні для нас, бо ми мужні для них”.
Ще можна розповісти дітям про героїв Азовсталі, про волонтерів, які рятували тварин, запитати, про які подвиги вони самі можуть розповісти.
Якщо в класі є діти, близькі яких на фронті чи загинули, будьте особливо уважні до їхніх реакцій.
ЩО ЗРОБИТИ, ЩОБ СТАБІЛІЗУВАТИ СТАН ДІТЕЙ
Запропонуйте учням практику для відчуття сили.
Для цього вчителі можуть використати практику “Яке ти джерело світла” з методички “Твоя сила“.
Діти мають уявити, що вони є джерелом світла. Потім їм потрібно визначити, яке це джерело:
✔ штучне чи природне, велике чи маленьке;
✔ кольорове чи однотонне, сяє чи мерехтить;
✔ якби це джерело світла було в їхньому тілі, де б воно розташовувалося: у голові, животі, грудях чи в усьому тілі. За бажанням можна покласти руку на це місце.
Потім повільно вдихнути та видихнути. Уявити, що світло розтікається по всьому тілу.
Ця вправа допоможе дітям заспокоїтися та відчути більше сили.
Також учні можуть створити свій герб або герб класу. Цю вправу також можна знайти в методичці “Твоя сила“. Сам герб дає відчуття впевненості та сили.
Поговоріть із дітьми про тих, хто нас підтримує.
Коли людина переживає стрес, вона може відчувати самотність. Тож нам важливо пам’ятати про те, що близькість – це наша сила. Ми є одне в одного. Ми можемо й нам важливо просити про допомогу. Тож варто нагадати учням про людей, які можуть підтримати їх. Але замість слів “мама”, “тато” краще використовувати слово “близькі”.
Якщо є потреба, ви можете допомогти дітям повернути стійкість за допомогою тілесних вправ.
Якщо діти почали часто змінювати пози, їхній погляд розфокусований, а увага не сконцентрована, тоді можна запропонувати анімовані руханки. За нагоди нагадати дітям про те, що саме тіло бере на себе вантаж усіх наших емоцій. А за допомогою тілесних вправ ми можемо повертати собі стійкість.
✔ Також можна запропонувати вправи з коротких онлайн-практикумів стійкості та відновлення від ГО “Смарт освіта”, онлайн-медіа “Нова українська школа” та Світлани Ройз за підтримки ЮНІСЕФ.
Для повернення стійкості також можна створити ігрове середовище.
Можна використати “Картки сили” із зображеннями тварин, що допоможуть дітям відчути свою силу та зменшити стрес. На звороті є невеликий опис із пропозицією до дії.
Запропонуйте учням зробити одну з вправ та сфокусуватися на силі картинки. Окремо зверніть увагу на пропозиції дій у таких картках: ведмідь, собака, мишеня, лев, черепаха, ящірка, жираф, кінь, слон.
Картки можна використовувати як діагностичний чи терапевтичний інструмент, а також як гру. Вони добре працюють і для індивідуальної, і для групової роботи. Завантажити “Картки сили” можна тут.
Зробіть разом з учнями дихальні вправи.
Їх знаходьте в “дихальних картках“. За допомогою дихальних практик можна не тільки взяти під контроль стрес та тривогу, а і сконцентрувати свою увагу, навчитися зосереджуватися на уявному об’єкті тощо.
На кожній картці намальовані різні обʼєкти, рухаючись контурами яких потрібно робити вдихи й видихи. Стрілки задають напрямок руху, а також мають підписи, що потрібно робити – вдих чи видих.
Дитина може обвести пальцем весь зображений предмет і заспокоїтися завдяки одночасному виконанню дихальних вправ із довгими або коротшими вдихами й видихами. Сконцентруйте увагу на тому, що ми робимо паузу, затамовуємо подих поки переставляємо палець зі стрілки на стрілку.
Якщо захочете дізнатися стан дітей, то запропонуйте показати його жестом “Барометр емоцій”:
✔ великий палець вгору – означає “все добре”;
✔ великий палець вбік – “так собі”;
✔ великий палець вниз – “не дуже”.
Свідомо обране саме таке формулювання, щоб не перезбуджувати лімбічну систему. У такий спосіб ми даємо підтримку емоціям дітей, навіть коли їх не називаємо.
✔ Також можна проговорити учням:
“Зараз усі наші емоції нормальні. Як ви зараз?”. І тоді пропонуємо рух, наприклад, великий палець підіймається вгору.
Поговоріть із дітьми про ресурс.
Якщо є час або ж ви перебуваєте з дітьми в укритті, тоді можна поговорити про наш ресурс та скарби. У цьому допоможе гра про взаємини, почуття і переживання для дорослих та дітей “Скажи мені: сила запитань“. Вона спрямовує до рефлексій та спогадів, дає ідеї для міркувань та може стати способом пізнати одне одного ближче.
Завершувати розмову з учнями варто пропозицією дії та відчуттям надії:
✔ помалювати, наприклад, у патріотичних розмальовках. ГО “Смарт освіта” для проєкту “Скриня в укриття” створила для дітей різного віку розмальовки на патріотичну тематику. Завантажити їх можна запосиланням;
✔ разом заспівати гімн України або пісню “Ой у лузі червона калина” тощо;
✔ створити листівки;
✔ намалювати країну майбутнього;
✔ запропонувати подумати, що ми зробимо першим, коли почуємо слово “перемога” (наприклад, почнемо кричати, танцювати, телефонувати одне одному та ін.);
✔ обов’язково сказати, що ми пишаємося дітьми, вчимося в них і вдячні їм за те, які вони сильні;
✔ перед прощанням можна зіграти в гру “Обійманці”. Ця гра не тільки про тілесність, це і про повернення відчуття близькості, безпеки та радості. Загалом у ній зібрано десять карток з ілюстраціями та різними видами обіймів, які відрізняються за інтенсивністю і навіть за відстанню. Щоби підтримувати коректну дистанцію в класі, бути уважними до особистого простору, можна використати картки “Обійми рибок” та “Обійманчики восьминіжок”. Завантажуйте “Обійманці”тут.
Будьте готові до того, що діти можуть не підтримати ідею з обійманцями, адже тема особистих кордонів та проявів почуттів зараз занадто сприйнятлива. Можна запропонувати дітям створити свій особистий жест прощання.
Також можна створити поробку з обійманцями й зробити з неї подарунок близьким чи листівку на фронт.
"Скільки людина знає мов, стільки разів вона й людина, - тож, хоча б раз станьте людиною, вивчіть свою".
Ці слова належать Йоганну Вольфгангу фон Гете - видатному німецькому письменнику і просвітителю.
Звичайно, добре знати декілька мов, але свою рідну мову - мову матері, мову Батьківщини, повинен знати і вивчати кожен. Адже без рідної мови жодна людина не може повноцінно відчувати себе частиною власного народу, його історії та культури.
Наш скарб - це українська мова. Наш обов'язок - берегти й плекати її, щоб вона служила єднанню між поколіннями і возвеличувала Україну й українців.
Трохи історії…
Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища можна сказати, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.
На сьогоднішній день ведуться дослідження походження української писемності. Існує версія, що на території України було кілька її варіантів. У Північному Причорномор'ї користувалися абеткою, схожою на грецьку та латину, а в східних регіонах - значками сарматів, які мали схожість з грузинської азбукою.
У древніх слов'ян існувало одночасно дві абетки - кирилиця і глаголиця. При цьому дослідники вважають, що кирилична абетка, яка використовується більшістю слов'янських народів, була створена на основі глаголиці і грецьких симоволів.
Глаголиця до сих пір не має аналогів. Імовірно глаголиця була придумана слов'янським просвітником Кирилом Філософом, для запису богослужебних текстів. Стародавні "Київські листки" X століття також були написані глаголицею.
Сучасна літературна українська мова з'явилася у XVIII столітті. Першим твором, написаним з її використанням, вважається "Енеїда" І.П.Котляревського. Остаточно закріпив розмовну українську в літературних творах поет Т.Г. Шевченко.
Утиски української мови, так само, як і її носія - українського народу, відбувалися упродовж багатьох століть. Різні держави, під владою яких опинялася Україна, забороняли українську мову і всіляко принижували її.
Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються.
У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з
питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітне свято було засноване з метою
сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу
тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд
проблем, вирішення яких видається складним завданням.
Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.
Отже, варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де, адже вона рідна мова.
Кожен українець повинен пам’ятати слова видатної української поетеси Ліни Костенко: "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову..."
20 лютого 2026 року минає 12 років від дня масових розстрілів Небесної Сотні на Майдані. Крім того, це 12 років від початку російської агресії. Адже саме тоді, коли на вулиці Інститутській у Києві гинули беззбройні протестувальники, російська федерація розпочала воєнну агресію, анексувавши АР Крим, а згодом окупувавши частину Луганської та Донецької областей. 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна російсько-українська війна, яка триває вже третій рік, несучи українцям смерть, горе та руйнацію. Саме таку ціну платить наша країна за право бути суб’єктом на карті світу та мати власні суверенітет і державність. Одними з перших, які рішуче виступили на захист нашої Батьківщини, були Герої Небесної Сотні.
Вони стали символом світла та перемоги над злом. Разом із героями російсько-української війни, які відстоюють на фронті наше право жити у вільній соборній Україні, вони живлять та зміцнюють нашу віру в Перемогу.
Пам’ять про подвиг Небесної Сотні у 2026 році вшановуємо під гаслом:
«Небесна Сотня: Герої першої перемоги у битві, що триває».
Науковці Національного музею Революції Гідності підготували матеріали, де достовірно та стисло зібрано інформацію про 107 Героїв Небесної Сотні та їх ушанування, історичні матеріали про події Майдану та добірку рекомендованих фільмів, літератури й інтернет-ресурсів для глибшого вивчення теми.
Інформаційно-методичні матеріали будуть корисними для освітян, школярів та студентів, усіх, хто цікавиться історією Революції Гідності та Героїв Небесної Сотні.
Завантажити матеріали у форматах Word i PDF можна за посиланням.
20 лютого 2014 року в самому центрі столиці України загинула найбільша кількість осіб – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, обстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.
Міністерство освіти і науки України інформує, що відповідно до Указу Президента України № 69 від 11 лютого 2015 року в Україні щорічно 20 лютого відзначається День Героїв Небесної Сотні.