І це - не "просто так" слова. Живуть вони ось тут, між нами, Несуть у світ душі тепла!
Григорія Джамаловича Гусейнова можна вважати філософом нашого часу, адже він не тільки високоосвічена людина, він, перш за все, – мислитель, неперевершений дослідник і шукач істини.
Нашого письменника-земляка (Г. Д. Гусейнов народився 23 вересня 1950 року в смт. Помічна Добровеличківського району (нині м. Помічна Новоукраїнського району) добре знають і люблять у Помічній, хоча він тривалий час мешкає в Кривому Розі.
Книги Григорія Гусейнова - це ще одна можливість долучитися до невичерпної скарбниці інформації про історію нашого краю. Адже, наскільки знає її Григорій Джамалович, мабуть не знає ніхто інший. І свідченням тому є видані ним книги.
"Книги – це продовження мого світу, пишу їх, щоб звільнитися від думок, почуттів, огрому різної інформації, хоч, мабуть, усе одно не вдасться в усьому виговоритися, багато заберу з собою і на той світ»,- так в одному із своїх інтерв’ю сказав Григорій Джамалович.
Сьогодні впевнено можемо сказати, що письменництво – це доля Григорія Джамаловича, адже любов до книги, літератури, краєзнавства проявлялися у нього ще з дитинства.
Чому я так кажу? Тому що мені запам’яталась одна історія, яку розповів Григорій Джамалович у 2011 році, коли у нашій школі (нині - Помічнянський ліцей №3 "Гармонія") відбувалася презентація книги «Повернення в Портленд».
Так от, Григорій Джамалович запитав присутніх: «Чи є у Помічній гарний книжковий магазин?». Всі відповіли, що, звичайно, є. Григорій Джамалович сказав, що тоді (в його дитинстві) також був дуже гарний одноповерховий книжковий магазин (біля пошти), і там працювала немолода дуже симпатична жінка, вона йому відкладала книжки, навіть дозволяла там читать (тому що грошей ніколи не вистачало). І він, дев’ятикласник, купив там маленьку книжечку, десь на 50 сторінок, називалася вона «Нетлінне», автор - Григорій Зленко, і в одному з краєзнавчих нарисів він читає, що в Помічній зупинився якийсь видатний чоловік, чи то Кропивницький, чи то – Карпенко-Карий. Для нього це був такий шок, - як це, - у моїй Помічній, в якій я знаю кожний куток, міг хтось зупинятися.
Не довго думаючи, Григорій написав листа у видавництво, і йому прийшла відповідь від «живого письменника»…
А сьогодні Григорій Джамалович сам - письменник, краєзнавець, знаний на всю Україну.
З 1996 - член Національної спілки письменників України.
Григорій Гусейнов є лауреатом багатьох літературних премій, головною з яких є Національна премія України імені Тараса Шевченка - державна нагорода, найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва.
Григорій Джамалович отримав її у 2006 році за свою титанічну працю, за мегакнигу про Україну - «Господні зерна»
До речі, саме ця премія дала можливість Григорію Гусейнову у 2006 році заснувати громадську мистецьку премію «Глодоський скарб».
Грошовий еквівалент своєї нагороди він поклав у банк на депозит, а відсотками з нього щороку нагороджує одного з митців.
А книги Григорія Джамаловича є у шкільній бібліотеці, і кожен поціновувач його творчості може прийти й прочитати їх.
Вагомий внесок Григорія Гусейнова в українську культуру не обмежується лише письменницькою діяльністю. Помітною подією в літературному світі став його журнал «Кур’єр Кривбасу», започаткований ще у 1994 році.
Журнал читають не лише в Україні, а й за кордоном - в США, Канаді, Австралії, Німеччині, Франції, Польщі...
Бути представленим на сторінках часопису велика честь.
Серед авторів журналу багато маститих столичних письменників: Юрій Мушкетик, Микола Жулинський, Валерій Шевчук, Іван Дзюба, Іван Драч... Тут друкувалися Олесь Гончар, Олекса Гуреєв, Анатолій Шевченко, Анатолій Дімаров, відомі історики, мовознавці, літературні критики, політики.
Вперше були надруковані твори Тодося Осьмачки, Василя Барки, Емми Андієвської
«Дуже важливо, що «Кур’єр Кривбасу» набув загальноукраїнського соборного значення», - таку оцінку дала журналу відома в країні літературознавець Михайлина Коцюбинська.
За історію існування часопису зібралося більше 12 тисяч листів. До редакції писали відомі українські письменники, політичні діячі, визнані митці української діаспори – справжні прихильники журналу.
Збірку «Добридень, «Кур’єре Кривбасу»!» Григорій Гусейнов присвятив 20-ти річному ювілею журналу. До неї увійшло більше двохсот листів активних дописувачів журналу, яких уже немає в живих. Нова збірка стала своєрідним символом вдячності всім, хто за свого часу підтримував і допомагав створювати перші випуски журналу.
Григорія Джамаловича неабияк турбує духовний розвиток майбутніх поколінь, тож і збірку задумав, аби мали що почерпнути з минулого.
«Ми живемо енергією, яка приходить до нас із попередніх поколінь». Ці слова Григорія Джамаловича повинні стати головними у житті кожного з нас.
Ми тільки тоді зможемо побудувати сильну, багату, квітучу Україну, коли кожен з нас буде пам’ятати свою історію і передавати її майбутнім поколінням.
Якщо ви думаєте що в Україні не було принцес, то ви помиляєтеся! Були, ще й які – справжні «принцеси нашого степового краю», які брали участь в українській революції 1917 - 1921 рр. та зіграли у ній далеко не останню роль.
Григорій Гусейнов зібрав усі рідкісні згадки про реальних українських жінок - вчительку Галину Кузьменко (дружину Нестора Махна) й відому анархістку Марусю Никифорову.
Але хто може краще розповісти про цю книгу, як не директор видавництва «Ярославів Вал» – Михайло Слабошпицький.
У 2018 році Григорій Гусейнов презентував своє нове видання "Кривий Ріг Україна". Цей літературно-художній путівник має чим привабити краєзнавців і просто городян, які люблять своє місто. Сторінки путівника відкривають чимало невідомого та цікавого в історії Кривого Рогу.
У 2019 році побачила світ ще одна книжка Григорія Гусейнова "Вітер зі Сходу". "Для мене це спроба повернутися до батька, це така ностальгійна книжка. Є дві постаті, які пов’язані з Україною у ненайкращі часи. Я йшов до цієї книги багато років і минулого року відчув, що готовий сісти морально за цю книжку.
Я Схід асоціюю із батьком, який не міг повернутись в Азербайджан. У нього не було на це прав, він був людиною без документів. Для нього Схід – це якась така святиня. Він працював сторожем на базарі. В інше місце його не брали. Коли він зібрав гроші, сказав, що хоче купити радіо. Він щовечора знаходив якусь мусульманську музику, тексти. Я помічаю, що ті, хто прочитав цю книжку, і близькі до теми, мені кажуть: а диви, якщо робити навпаки: «вітер з України на Схід».


.jpg)






Немає коментарів:
Дописати коментар