"Скільки людина знає мов, стільки разів вона й людина, - тож, хоча б раз станьте людиною, вивчіть свою".
Ці слова належать Йоганну Вольфгангу фон Гете - видатному німецькому письменнику і просвітителю.
Звичайно, добре знати декілька мов, але свою рідну мову - мову матері, мову Батьківщини, повинен знати і вивчати кожен. Адже без рідної мови жодна людина не може повноцінно відчувати себе частиною власного народу, його історії та культури. Наш скарб - це українська мова. Наш обов'язок - берегти й плекати її, щоб вона служила єднанню між поколіннями і возвеличувала Україну й українців.
Трохи історії…
Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища можна сказати, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.
На сьогоднішній день ведуться дослідження походження української писемності. Існує версія, що на території України було кілька її варіантів. У Північному Причорномор'ї користувалися абеткою, схожою на грецьку та латину, а в східних регіонах - значками сарматів, які мали схожість з грузинської азбукою.
У древніх слов'ян існувало одночасно дві абетки - кирилиця і глаголиця. При цьому дослідники вважають, що кирилична абетка, яка використовується більшістю слов'янських народів, була створена на основі глаголиці і грецьких симоволів.
Глаголиця до сих пір не має аналогів. Імовірно глаголиця була придумана слов'янським просвітником Кирилом Філософом, для запису богослужебних текстів. Стародавні "Київські листки" X століття також були написані глаголицею.
Сучасна літературна українська мова з'явилася у XVIII столітті. Першим твором, написаним з її використанням, вважається "Енеїда" І.П.Котляревського. Остаточно закріпив розмовну українську в літературних творах поет Т.Г. Шевченко.
Утиски української мови, так само, як і її носія - українського народу, відбувалися упродовж багатьох століть. Різні держави, під владою яких опинялася Україна, забороняли українську мову і всіляко принижували її.
Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються.
У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з
питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітне свято було засноване з метою
сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу
тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд
проблем, вирішення яких видається складним завданням.
Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.
Отже, варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де, адже вона рідна мова.
Немає коментарів:
Дописати коментар